Помірне недорозвинення психічних функцій — середній ступінь розумової відсталості, при якому IQ дорівнює 20—49. Мислення в дітей вирізняється конкретністю, нездатністю до створення понять, недостатньо розвиненим мовленням із аграматизмами, загальною моторною недостатністю. Вони не можуть навчатися за програмою спеціальних шкіл для розумово відсталих осіб. Водночас їм доступні навички самообслуговування, а нерідко й елементарні трудові навички. Темп психічного розвитку різко уповільнений.
В осіб цієї категорії повільно розвивається розуміння та використання мовлення, відстає і розвиток навичок самообслуговування та моторики, деякі пацієнти потребують нагляду протягом усього життя. Обмежені шкільні успіхи, хоч частина пацієнтів може опанувати основні навички, необхідні для читання, письма та лічби.
У дорослому віці особи з помірним недорозвиненням психічних функцій зазвичай, здатні до простої практичної роботи за умови правильного формування завдання та забезпечення кваліфікованого нагляду. Повністю незалежне проживання можливе дуже рідко. Проте такі люди переважно цілком мобільні й фізично активні, більшість із них має ознаки соціального розвитку, що виявляється у здатності до встановлення контактів, спілкування з іншими людьми й участі в елементарних соціальних заняттях.
Діагностичні критерії: IQ дорівнює 35—49. Для цієї групи характерні розбіжності у профілях тестування здібностей, досягаються високі результати в тестах на оцінку зорово-просторових навичок порівняно з результатами завдань, які залежать від мови, а в інших випадках значна незграбність поєднується із задоволенням від соціального спілкування та звичайної бесіди.
При значному недорозвинені психічних функцій пацієнти мають менший рівень функціонування, порівняно з особами з помірним недорозвиненням психічних функцій. У більшості хворих простежується значна моторна патологія чи інші дефекти, які вказують на наявність значного ураження чи аномального розвитку центральної нервової системи. 10 дорівнює 24—34.
При тяжкому недорозвинені психічних функцій IQ менше 20, такі особи значно обмежені в здатності розуміти або виконувати вимоги чи інструкції. Мислення та мовлення в них майже не розвинуті, сприймання слабко диференційоване, реакція на подразники різко знижена й частіше неадекватна, емоції обмежені почуттям задоволення і гніву.
Недоступною для такої категорії дітей є будь-яка діяльність і навички самообслуговування. Статичні та моторні функції недорозвинені, через що більшість хворих не може самостійно стояти й ходити. Характерною рисою поведінки хворих є в’ялість, загальмованість, обмеженість рухів, одноманітне рухливе збудження зі стереотипними розгойдуванням тулуба, розмахуванням кінцівками, лясканням у долоні. Можна спостерігати вияви агресії (аутоагресії). Такі хворі можуть несподівано вдарити, вкусити будь-кого, дряпати й бити себе. Життя таких хворих проходить на інстинктивному рівні, тому вони потребують постійного догляду та нагляду.
Коментарi