Повернутися до звичайного режиму

12 загальних порад щодо виховання

і навчання дитини з особливими потребами

/Files/images/kartinki/сімя.jpg

1. Коли в дитячу колекцію якихось речей, іграшок дорослі додають свій час і самих себе – це виявляється найбільшою цінністю.

2. Увага і любов необхідні всім дітям, так само, як світло й тепло сонця для всього живого. Але для дітей з особливими потребами любов не повинна бути сліпа, вона потребує розуму, мудрості, ласки і суворості.

3. Як тільки дитина починає вередувати, обійміть її, переконайте у своїй любові.

4. Якщо не вдалося це зробити, залишіть її у спокої, не звертайте на неї уваги. Зберігайте спокій, що б дитина не робила.

5. Коли дитина заспокоїться, ласкаво поговоріть з нею. Скажіть їй, як Вас засмутила її поведінка.

6. Дитина набагато охочіше прийме вказівки, радо виконуватиме їх, якщо буде переконана в тому, що її люблять.

7. Важливо давати вихід агресії: дати змогу дитині рвати папір, різати пластилін. Після цього корисні заспокійливі заняття типу гри з піском, водою, релаксація.

8. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона буде використовувати Вас як прислугу.

9. Не давайте обіцянок, яких Ви не зможете виконати. Це похитне віру дитини у Вас.

10.Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

11.Найперше завдання для батьків таких дітей: навчити дітей навичкам самообслуговування та «правилам хорошого тону».

12. Знайдіть, зацікавте дитину творчою діяльністю. Лише у творчості особистість не буде пригнічуватися, а буде розвиватися.

Для батьків щодо участі у інклюзивному процесі.

1. Чи маєте Ви достатньо можливостей, аби брати участь у житті школи?

2. Чи подобається Вам допомагати у класах, бібліотеці, з підручниками, обладнанням тощо?

3. Чи є у Вас якісь навички, якими б Ви хотіли поділитися із нашою школою (гра на музичних інструментах, малювання, ручна праця, шиття, садівництво чи навіть допомога у молодіжному клубі)?

4. На Вашу думку, бесіди для обміну інформацією, зустрічі, які ми організували, корисні?

5. Чи хотіли б Ви відвідати якісь майстер-класи для батьків?

6. Чи знаєте Ви, хто входить до шкільного батьківського комітету?

7. Чи знаєте Ви, як зв'язатися з представниками батьківського комітету?

8. Чи цікавить Вас допомога батьківського комітету (обговорення різних аспектів життя)?

9. Як змінилася поведінка Вашої дитини після вступу до школи?

10. Чи знайомі Ви з віковими нормами розвитку дитини?

11. Що Вам відомо про порушення сенсорного розвитку (рухової сфери, розумового розвитку)?

12. Що Вам відомо про корекційну роботу з дітьми, які мають порушення зору (слуху, мовлення, опорно-рухового апарату, розумового розвитку, затримки психічного розвитку)? та ін.

13. Які кроки робляться назустріч батькам дітей з особливими потребами?

14. Як часто відбуваються візити додому? та ін.

Сучасний вчитель інклюзивної школи очима батьків.

1. Відзначте п'ять з перерахованих якостей, які Ви вважаєте найбільш професійно значущими для педагога інклюзивної освіти:

- любов, прихильність до дітей;

- педагогічна спрямованість;

- високий рівень культури,

- володіння методикою навчально-виховної роботи;

- комунікативні здібності;

- перцептивні здібності (читання по обличчю);

- cсугестивні здібності (здатність до навіювання);

- емоційна стійкість;

- пізнавальні здібності (потреба в самоосвіті);

- дидактичні здібності;

- організаторські здібності;

- культура і техніка мовлення;

- педагогічний такт;

- володіння мімікою і пантомімікою;

- вміння володіти, керувати почуттями;

- інтуїція, творча уява;

- конструктивні здібності (проектування особистості).

2. Відзначте п'ять з перерахованих якостей, які Ви вважаєте найбільш неприпустимими для педагога інклюзивної освіти:

- грубість;

- нестриманість;

- байдужість;

- жорстокість;

- дратівливість;

- нечесність;

- прискіпливість;

- недбалість;

- халатність;

- рукоприкладство;

- зверхність;

- несправедливість;

- нечітка дикція;

- невміння володіти собою.

3. Вам пропонується перелік педагогічних впливів педагога на вихованців. Виберіть із запропонованого списку п'ять, які найбільш часто зустрічаються у педагогів в інклюзивному освітньому просторі:

- підвищення інтонації;

- зауваження - питання;

- зауваження - стверджування;

- дисциплінування - наказ;

- вимога;

- мораль;

- докір;

- покарання;

- прохання;

- заохочення;

- побажання;

- жест;

- погляд;

- пауза;

- погляд без переривання розповіді;

- стукіт по столу;

- міміка;

- зітхання;

- жест і зауваження;

- погляд і зауваження;

- пауза і зауваження;

- стукіт і зауваження

Поради батькам

Шановні батьки, яка ваша роль у навчальній команді?

Мати інформацію та бути важливим членом навчальної команди вашої дитини означає:

• брати участь у прийнятті рішень, які впливають на освіту вашої дитини;

• надавати свій письмовий свідомий дозвіл на проведення будь-якого спеціалізованого оцінювання;

•мати повну інформацію про програми, що існують у школі та вашому районі;

• надавати важливу інформацію, яка може вплинути на навчання та поведінку вашої дитини у школі;

• отримувати від учителів, керівників та інших спеціалістів інформацію про навчання та успішність дитини; •мати доступ до інформації про навчання вашої дитини у школі, включаючи результати спеціалізованого оцінювання та звіти;

• отримувати консультації перед залученням вашої дитини до програми спеціалізованого навчання;

• регулярно отримувати звіти про успіхи вашої дитини протягом навчального року;

• надавати письмовий дозвіл на будь-які додаткові послуги, яких може потребувати ваша дитина;

• отримувати консультації та надавати свідомий письмовий дозвіл на затвердження індивідуалізованого навчального плану (ІНП) для вашої дитини;

• оскаржувати рішення, які на вашу думку, не найкращим чином задовольнятимуть навчальні потреби вашої дитини та працювати з командою над пошуком кращих рішень.

Інформація батьків:

• важлива медична інформація;

• успішні навчальні та поведінкові техніки, які ви застосовуєте вдома;

• зміни в сім’ї – такі як смерть родичів, розлучення, безробіття, загибель домашньої тваринки – можуть спричинити емоційну реакцію;

• минулий навчальний досвід вашої дитини;

• намічені цілі для вашої дитини, над досягненням яких ви працюєте вдома.

Як бути ефективним батьком-адвокатом.

•Найкращі адвокати працюють з іншими. Співпрацюючи з учителями та іншими батьками, шукаючи підтримки всередині сім’ї та отримуючи допомогу від громадських організацій, ви знаходите взаємовигідні для всіх сторін рішення.

•Розглядайте адвокатство як тривалий процес. Кожен здобутий досвід покращує ваші навички комунікації та співпраці.

•Очікуйте постійної та тривалої роботи у цьому напрямі, оскільки потреби вашої дитини з часом змінюватимуться.

•Подумайте про коротко- та довгострокові плани для вашої дитини. Чітко визначте їх для себе, щоб могли переконливо донести до інших.

•Очікуйте ввічливості та поваги від шкільного персоналу. Зазвичай, результативне залучення батьків є ключовою цінністю системи освіти.

•Поважайте людей, котрі працюють від імені вашої дитини.

•Усвідомлюйте свої обмеження та за необхідності шукайте допомоги. Якщо ви попросите, оточуючі зможуть вам допомогти.

•Не втрачайте почуття гумору.

•Будьте спокійними. Інколи для пошуку необхідної вам інформації шляхом проб та помилок потрібно буде витратити багато часу.

•Слухайте інших та зважайте на їхні перспективи – це важливо для формування взаєморозуміння та добрих стосунків.

•Відзначайте успіхи вашої дитини.

•Визнавайте та радійте своїм досягненням та їх позитивному впливу на навчання, емоційне та соціальне життя вашої дитини.

Батьки повинні мати нотатки:

•дані про народження, включаючи копію свідоцтва про народження та будь-яку важливу інформацію про перебіг вагітності й пологів;

•дати важливих подій розвитку: перше слово, перший крок та ін.;

•записи про щеплення, номер картки в лікарні чи будь-якого додаткового медичного страхування;

•записи щодо звернень за медичною допомогою, включаючи огляди, лікування та операції;

•історія звернень до лікарів, включаючи дані про призначені медичні препарати, побічні ефекти, дози та цілі застосування;

•список педіатрів та лікарів, котрі ставили діагнози і спостерігали за перебігом лікування – їх імена, спеціальності, номери телефонів та адреси; •список інших спеціалістів, наприклад, логопедів, психологів, спеціалістів з освітньої медицини;

•звіти про перебіг розвитку;

•індивідуалізовані навчальні плани;

•оцінки за навчання, стандартизовані тести та адаптації/пристосування; •номери телефонів школи, імена й посади контактних осіб;

•дані про транспортне забезпечення школи – номери автобусів, маршрути, контактні особи;

•переписка зі школою;

•нотатки зі зборів;

•список людей громади, котрі можуть надати допомогу – їх імена, назви організацій та контактні номери;

•інформація, що стосується спеціальних потреб вашої дитини, або можливих залучень чи стратегій.

Поради щодо впорядкування інформації:

•Вирішіть, як зберігати інформацію. Заведіть товсту папку-скорозшивач, папку з файлами чи будь-яку іншу зручну для себе систему.

• Зберігайте інформацію в хронологічному порядку з найостаннішими даними зверху, оскільки вони будуть потрібні вам найчастіше.

•Виділяйте дати кольором (маркером) – так буде зручніше шукати. •Використовуйте клейкі закладки для позначення тих документів, які потрібні постійно, або які необхідно перевірити чи поміняти.

•На окремому аркуші на початку папки запишіть контактні дані важливих людей.

Увага ! Підготовка індивідуального навчального плану.

Інформація батьків про дитину:

•риси характеру;

•сильні сторони та потреби;

•історія сім’ї та навчання, що впливає на теперішній стан навчання учня; •інтереси, таланти та бажання;

•необхідна медична інформація та потреби догляду за здоров’ям;

•бажання та цілі для вашої дитини;

•допомога, яку ваша сім’я може надавати вдома для повторення, закріплення і підтримання сформованих навичок;

•інформація про соціальні служби, позашкільну роботу та опікунів, які можуть позитивно впливати на навчання вашої дитини.

Поради для проведення ефективного засідання з ІНП.

Перед засіданням.

•Обговоріть позитивні елементи в індивідуалізованому навчальному плані з вашою дитиною.

•Прийміть рішення щодо участі вашої дитини в засіданні і її ролі в ньому. Подумайте, чи буде корисно дитині взяти участь у засіданні або хоча б його частині.

•Перегляньте зауваження з останньої характеристики вашої дитини та цілі попереднього ІНП. Чи є зміни? Відзначте моменти, які вас непокоять.

• Запитайте свою дитину: Що тобі найбільше подобається в школі? Які зміни допомогли б тобі вчитися краще? Які цілі ти поставив перед собою? (Якщо ваша дитина буде присутня на цих зборах, вона зможе відповісти на ці запитання під час їх проведення).

• Підготуйтеся. Напишіть список запитань та проблем, які ви хочете обговорити. З'ясуйте, які з них найважливіші.

• Якщо ви відчуваєте, що потрібна буде додаткова підтримка, запросіть із собою близьку людину. Вона зможе надати вам моральну підтримку, допомогти поглянути на справу з іншого боку, зверне увагу на важливу річ, яку ви можете упустити, або просто вестиме для вас нотатки.

На засіданні.

•Ставте запитання, щоб переконатися, що ви чітко і правильно зрозуміли досягнення своєї дитини та її програму.

• Запитайте, чи були проведені нові оцінювання, спостереження чи написані звіти.

• Запитуйте про сильні сторони, інтереси, сфери досягнень, слабкі сторони та дружні стосунки вашої дитини.

•Розкажіть про ваші теперішні та майбутні цілі для своєї дитини.

•Обговоріть будь-які моменти, що вас непокоять.

•Повідомте про нещодавні зміни в сім’ї чи оточенні, які можуть вплинути на успіхи або поведінку вашої дитини у школі, а також про зміни стану здоров’я.

•Принесіть із собою зразки творчих робіт дитини, якщо ви вважаєте, що це може допомогти кращому розумінню вашої дитини. Зазвичай в учителів є зразки дитячих робіт у школі, попросіть їх показати вам.

Під кінець засідання.

•Встановіть взаємопогоджені цілі та стратегії для вашої дитини.

• З’ясуйте, як ви можете підтримати свою дитину вдома.

• Запишіть рекомендації та часові рамки, додаткові послуги чи оцінювання.

•Усно підсумуйте своє розуміння та інтерпретацію прийнятих рішень та необхідних до виконання дій, часових рамок, ролей і зобов’язань кожного учасника.

•Повідомляйте людям, котрі працюють з вашою дитиною, про її успіхи в тих сферах, де ви помітили позитивні зрушення, значну роботу або зміни. Коли люди відчувають визнання та похвалу, вони більш заохочуються до роботи.

•Поставте підписи під ІНП як згоду з планом. Якщо ви з планом не погоджуєтесь і не хочете його підписувати, представники школи зобов’язані вказати причину вашого рішення та які дії були вжиті для вирішення цього питання.

• Попросіть взяти з собою додому копію індивідуального навчального плану.

• Призначте дату наступного засідання.

Після засідання.

• Розкажіть своїй дитині про засідання.

• Обговоріть, що слід зробити для досягнення цілей індивідуального навчального плану. Обговоріть роль вашої дитини та як ваша сім’я підтримуватиме план.

Для оцінки ефективності індивідуального навчального плану вашої дитини дайте відповідь на такі запитання:

• Як ІНП підкріплює сильні сторони моєї дитини?

• Чи зосереджується ІНП на індивідуальних потребах моєї дитини?

• Чи зосереджується ІНП на ключових цілях моєї дитини?

• Чи адаптовані зовнішні умови до сильних сторін, потреб та навчального стилю моєї дитини?

• Чи є належний баланс для моєї дитини? (Кожен учень має вчитися за загальним розкладом з окремими адаптації, які б сприяли успіху).

• Чи використовується в ІНП більше ніж один метод оцінювання для визначення сильних сторін і потреб?

• Чи є в моєї дитини соціальні та поведінкові потреби, які потрібно вказати в ІНП?

• Чи наводяться в індивідуальному навчальному плані плани переходів?

• Якщо за освітню програму моєї дитини відповідають кілька вчителів, чи є процедури доступу до ІНП кожного з них, щоб вони могли використовувати його для планування навчання, контролю успішності, оцінювання досягнень цілей чи їх змін?

• Чи містить ІНП кілька стратегій оцінки та інтерпретації успішності вашої дитини?

• Чи часто контролюються цілі ІНП? Чи встановлюються нові цілі після досягнення поставлених? Якщо моя дитина не демонструє успіхів, чи переглядає команда програму і вносить зміни?

Поради щодо вибору програмного забезпечення, яке ваша

дитина може використовувати вдома.

Будьте допитливими та ставте подібні запитання:

• Чи адаптована програма до потреб моєї дитини?

• Яких здібностей чи понять вона навчає або які вдосконалює?

• Чи швидкість її роботи прийнятна для моєї дитини?

• Чи дає вона змогу моїй дитині приймати власні рішення з мінімальною допомогою від дорослих?

• Чи цікава вона для моєї дитини?

• Чи мотивує вона мою дитину?

• Чи достатньо вона гнучка, щоб давати змогу користувачам вибрати або змінити рівень складності чи пропонований навчальний матеріал, щоб її можна було використовувати для розвитку навичок моєї дитини?

• Чи вона достатня для розвитку, навчання та соціалізації?

Поради, щодо забезпечення належних адаптацій для вашої дитини:

• обговоріть переваги та обмеження застосування адаптацій зі своєю дитиною, її вчителями та іншими професіоналами;

• під час вибору адаптації забезпечте врахування сильних сторін вашої дитини; • якщо можливо, залучіть свою дитину до процесу вибору та оцінки адаптацій. Часто діти самі знають, що для них краще;

• забезпечте запис кожної адаптації в ІНП вашої дитини;

• ставтеся позитивно до адаптацій, що зазвичай асоціюються з проблемами, яких у вашої дитини немає. Наприклад, учні, яким важко навчатися, отримають від прослуховування аудіо записів таку саму користь, як і учні з вадами зору;

• переконуйте команду встановлювати пріоритетність адаптацій, якщо їх треба впровадити кілька. Вашій дитині може знадобитися час для звикання до першої з них перед тим, як впроваджуватиметься друга;

• обговорюйте з дитиною користь адаптацій після того, як вона їх спробує;

• порівнюйте результати до і після використання адаптацій;

• де можливо, посилюйте застосування адаптацій вдома.

Поради щодо обговорення з вашою дитиною особливих освітніх потреб.

•Поговоріть про поняття особливих потреб та що це значить для навчання; •давайте окремі поради, які б допомогли вашій дитині зрозуміти, що їй допомагає вчитися краще, наприклад: «Мені здається, що ти краще запам’ятовуєш інформацію, коли бачиш предмети»;

•якщо необхідно, пояснюйте своїй дитині результати оцінювання, щоб вона краще розуміла свої можливості та потреби, а також їх зв’язок з навчанням та життям;

•пояснюйте, що кожна людина навчається зі своєю швидкістю та особливим підходом. Наприклад, одні діти навчаються краще, коли прослухають пропоновані їм матеріали, а інші – коли прочитають або побачать ситуацію на власні очі;

•використовуйте слова, які ваша дитина розуміє;

•наголошуйте на тому, що ваша дитина не лишається на самоті зі своїми проблемами. Їй зможуть допомогти батьки, дідусі та бабусі, родина, персонал школи;

•допомогу, яку отримуватиме ваша дитина, описуйте конкретно, реалістично та позитивно;

•обговоріть, як потрібно реагувати на можливі образи від однолітків;

•проводьте рольові ігри, моделюючи можливі складні ситуації у школі;

•шукайте можливої підтримки та інформаційного забезпечення. Коли ваша дитина зростатиме, допомагайте їй робити це самостійно, щоб з часом вона могла обстоювати власні освітні потреби;

•доцільно заохочувати дитину до активної участі в роботі навчальної команди з індивідуальної навчальної програми, визначення реалістичних цілей за результатами навчання;

•запевняйте дитину, що існує низка можливостей для осіб з особливими потребами;

•дайте почитати дитині книги, в яких описуються подібні до її проблеми. В дитячій літературі людські стосунки, умови та ситуації описуються яскраво та переконливо;

•книги надають змогу дітям встановлювати зв’язки між подіями та головними героями і проводити паралелі з їхнім власним життям. Саме так часто пом’якшується відчуття самотності, сум’яття чи ізоляції. В житті діти можуть опиратися на мудрість та моделі поведінки, запозичені з прочитаних чи прослуханих книжок.

Поради, як заохочувати до впевненості та самостійності.

•Складіть список усіх сильних сторін і потреб своєї дитини та часто користуйтеся ним;

• якщо можливо, допомагайте вашій дитині висловлювати свої думки. Для зразка висловлюйте перед нею свої думки вголос;

• наголошуйте на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сторони можуть якнайкраще виявлятися. Визнання та похвала від інших утворюють міцне підґрунтя для навчання нових і незнайомих навичок чи виконання завдань. Уникайте порівнянь дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи;

• надавайте вашій дитині можливості навчитися нового – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;

• створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення від допомоги іншим; • допомагайте своїй дитині гордитися її етнічним походженням. Розкажіть їй про корені та історію своєї сім’ї. Разом досліджуйте своє родове дерево. З цими знаннями у дитини сформується глибоке відчуття самоідентифікації;

• сформуйте стабільні зразки суспільної поведінки. Вони допоможуть дітям почуватися більш захищеними і краще вирішувати низку соціальних проблем;

• вдома прищеплюйте своїй дитині позицію «я можу», щоб вона впевнено випробовувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Що ти зробиш по- іншому наступного разу?»

Навчайте дитину навичок прийняття рішень.

•Використовуйте стратегію заспокоєння – перед прийняттям рішення порахуйте до десяти або поговоріть самі з собою.

•Визначте проблему. Нехай ваша дитина висловить існуючу проблему своїми словами. Можливо, вам треба поставити їй запитання, щоб допомогти у цьому. •Сформулюйте можливі шляхи вирішення. Не критикуйте жодну ідею.

•Звузьте варіанти, відкинувши ті з них, які будуть незручними або непосильними для вашої дитини.

•Зважте всі «за» та «проти» тих варіантів, що залишилися, а потім виберіть найкращий з них. Запитайте: «Що буде, якщо ти спробуєш ось так?»

•Обговоріть, що слід робити для втілення цього рішення і як діяти в разі виникнення проблем.

• Після прийняття рішення дійте.

• Оцініть це рішення. Наскільки вдалим було прийняте рішення? Що наступного разу можна зробити по-іншому? Чого ви навчилися?

Поради, як будувати комунікативні навички вашої дитини.

• Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки та погляди, а самі уважно слухайте. В сім’ї обговорюйте події під час вечері, поїздок на машині, прогулянок або перед сном.

•Слухайте свою дитину. Додавайте кілька слів, щоб підбадьорити, заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, ймовірно, повторюватиме їх під час свого спілкування з іншими.

• Заохочуйте дитину ставити запитання.

•Давайте дитині змогу спілкуватися з різноманітними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.

•Для тренування комунікацій у різноманітних ситуаціях використовуйте рольові ігри.

Кiлькiсть переглядiв: 1586

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.